Всі висловили свої думки

Всі висловили свої думки

В якості першого очного заходу після тривалої перерви, пов’язаної з пандемією коронавірусу, в конференц-центрі „AWiS­ta“ у Фреденберг був проведений особливий круглий стіл. Їх підготували Гюлькан Діа, співробітниця „AWiS­TA“, і наша доповідачка Хайке Рот. Під гаслом „Моя, твоя, наша Німеччина“ вони об’єднали біженців з літніми громадянами. Йшлося про тему „втечі“, тему, яка, як показав цей день, пов’язує мешканців Зальцгіттера сильніше, ніж здається на перший погляд. Сирійська подружня пара А. розповіла про те, як вони вирушили до Німеччини, про болісні тижні розлуки, коли дружина А. вже приїхала до Туреччини, а її чоловік був заарештований і поміщений у в’язницю на сирійській стороні, про довгий шлях, який вони пройшли пішки, на човні, як поверталася поїздом, по дорозі постраждавши від жорстоких дій поліцейських. Але мета, Німеччина, була завжди перед їх очима, а в Зальцгіттер вже прибули родичі.

Літні жінки з „AWiS­TA“, які також брали участь у дискусії, згадали свої дитячі переживання, пані Ф. розповіла про власну втечу з Глівіца, у вагоні з конями та у вагоні для худоби, про страх, що сім’я буде розлучена, і про все, що переживають жінки, про те, що вони пережили в дитинстві. Дітей доводилося брати з собою, а чоловіки все ще перебували в полоні. Болісні та тривожні спогади для пані Ф. Також не одразу вони відчули себе вдома на новому місці, біженців зі Сходу ображали як чужих та інакших.

Пані В. і пані Д. змогли розповісти, що хімія іноді допомагає, коли справа стосується спільного життя. Пані В., найстаріша учасниця цього круглого столу, після закінчення війни закохалася в німецького військовополоненого і разом з ним створила сім’ю на її батьківщині у Великобританії, а потім вони разом вирушили до Німеччини. Пані Д. зі сміхом розповіла, що повідомила про свій шлюб лише після одруження, оскільки її чоловік був ліванцем, що для її батьків було неприйнятним. Тим часом вони одружені вже 27 років. За словами пані В., приїзд до Німеччини дався їй нелегко, в першу чергу через мову. Було так приємно знайти англомовну подругу. Пані К. з команди „AWiS­TA“ також поділилася особистою історією. Приїхавши в Зальцгіттер з Туреччини десять років тому , вона майже не говорила німецькою, але тепер у неї більше немає проблем у спілкуванні з іншими людьми. “Для цього потрібна впевненість у собі“, — цього у неї на початку не було. Про труднощі у вивченні німецької мови розповів ще один гість круглого столу, пан О., він говорив по-арабськи, і часом між ними виникала спекотна перепалка. Тож його потрібно було переводити. Йому доводиться одночасно працювати і вивчати німецьку мову, йому це дуже важко. Під час круглого столу було досягнуто згоди щодо того, що, однак, дуже важливо вивчати німецьку мову тут, у Німеччині, щоб активно брати участь у повсякденному житті. Наприклад, відвідувати батьківські вечори своїх дітей. При цьому нікому не потрібно ідеально говорити по-німецьки, важливо, щоб ви розуміли, про що говорять. Біргіт Хайнек, керівник „AWis­TA“, вказала на різні пропозиції щодо вивчення німецької мови, і пана А. не відпустили без попереднього запрошення до чоловічої групи, де можна було відкрито поговорити один з одним і потренуватися в німецькій мові.
Пані Х. зізналася, що цілком зрозумілим є бажання залишатися в зоні комфорту і з обережністю ставитися до нових і незнайомих речей. Треба повторювати собі знову і знову, що варто лише підійти один до одного і взяти на себе зобов’язання слухати інших. Як і під час сьогоднішнього круглого столу, під час якого дійсно всі висловилися і змогли зустрітися один з одним на рівних.