14. Липня 2023„Slut up! – Schließ auf!“ (Відкрий!).
І наша доповідачка Ліза Бейзел, і молоді біженці, які вже брали участь у заході в Гамбурзі наприкінці вересня, з нетерпінням чекали ще двох захоплюючих днів. На початку заходу були розглянуті та узагальнені останні відвідування та новий вивчений матеріал. Учасники мали стільки вражень, ніби це було лише вчора. „Ми вже виявили так багато наріжні камені в Гамбурзі! Ми тепер завжди дивимося на землю, щоб дізнатися, хто тут жив, щоб згадати історії!“- захоплено кричали нашій доповідачці кілька молодих біженців. „Але як же все було насправді після того, як війна закінчилася?“- з нетерпінням запитав інший. Використовуючи отримані раніше знання, ми змогли разом заглибитися в історію ще на один день. Як це часто буває, особливу увагу молоді привертає, перш за все, прикордонна ситуація. Цього разу особлива увага була приділена влаштуванню та маршруту внутрішнього кордону Німеччини, в тому числі в рамках підготовки до екскурсії на найпівнічніший прикордонний перехід Німеччини, яка відбудеться наступного дня. Як і на попередньому заході, учасники засипали нашу доповідачку питаннями про кордон, репресії з боку держави та Штазі, а також протести громадян НДР, які тривали у 1989 році. На завершення робочого дня ми разом провели вікторину про НДР, в якій в ігровій формі і з великим задоволенням повторили найбільш важливі аспекти історичних знань про той період.
На наступний день ми зібралися рано вранці і вирушили на туристичному автобусі в Любек. „Slut up! — Schließ auf! (Відкрий!)“- привітав нас напис на пам’ятному камені прикордонного Центру документації Любек-Шлютуп (Lübeck-Schlutup e. V.). Вигук „Відкрий“ на мекленбурзькому діалекті символізує відкриття кордону з НДР і возз’єднання Німеччини. Після того, як учасники ознайомилися з історією поділу Німеччини на нашому семінарі, вони мали змогу відчути історію НДР на практиці. У центрі прикордонної документації на внутрішньому кордоні Німеччини волонтери-очевидці провели екскурсію пам’ятними місцями НДР для молодих біженців. Після вступного фільму про будівництво стіни та спроби втечі їм було дозволено уважніше розглянути інструменти, призначені для запобігання втечі. Вони здивувалися закопаним у землю мінам та відчули, як важко було долати спеціально споруджені загородження. Крім того, Меморіал дав їм можливість поглянути на життя Східної Німеччини за допомогою повсякденних предметів, таких як їжа, шкільне приладдя та іграшки. У дбайливо підготовленому музеї, який, очевидно, був справою життя для відповідальних осіб, НДР ніби продовжувала жити й далі.