14. Липня 2023„Дерев більше, ніж людей“
У Бебрі, невеликому містечку на північному сході Гессену, 10 грудня у співпраці з новоствореною асоціацією культури, зустрічей і міжнародного порозуміння (KuBiV e. V.) і „Rehasportverein Bebra e. V.“ було проведено дві зустрічі для людей похилого віку з біженцями, які втекли до Німеччини. У залі зборів Євангельської церкви Рамі Монакеш із Сирії та Хосейні Амір з Афганістану розповіли про свій досвід втечі, а також про свій досвід перебування у Німеччині. Пан Монакеш розповів, як він і його сім’я прибули в аеропорт Франкфурта кілька років тому. За його словами, в Бебрі і його околицях дуже важко знайти роботу або навіть займатися тією професією, якої ти навчився. Працювати в Службі безпеки не було його бажанням, він волів би повернутися до роботи в якості інженера-будівельника. Пан Амір розповів про великі сімейні урочистості на своїй батьківщині, де зараз знову правлять таліби. Наразі він ще вивчає німецьку на курсах. „Моя дружина теж хотіла б вивчити німецьку мову. Але оскільки дитячих садків не вистачає, вона піклується про наших дітей“, — говорить він. На закінчення одна літня жінка заявила: „Було дуже цікаво дізнатися про проблеми, з якими стикаються наші співгромадяни. Допомога, безумовно, необхідна““
Увечері в гостях у фітнес-парку м. Бебра Абдул Рехман Рафік розповів учасникам зустрічі про свій досвід, коли він ще неповнолітній тікав з Пакистану. За словами пана Рафіка, він втік у 2013 році за сімейними обставинами та за підтримки матері. Він добре запам’ятав одного літнього пана, який запитав у нього дорогу в Туреччині, але швидко зрозумів, що юнак і його молодий друг самі потребують допомоги. Той пан дав їм дах над головою, гарячу їжу та можливість скупатися та випрати одяг. Після цього вони, сховавшись у вантажівці з іншими біженцями, вирушили до Італії. Їхати в оточенні мішків з гравієм було дуже холодно. З Італії дорога вела до Франції. Тих небагатьох заощаджень вистачило, щоб дістатись до Парижу. Після телефонної розмови з матір’ю було прийнято рішення переїхати в Барселону, де було більше шансів знайти постійне житло. „Час, проведений у Барселоні, був прекрасним“, — з посмішкою розповідає пан Рафік. Врешті-решт він прибув до Бебра через Гіссен, плануючи дістатися до Норвегії. Спочатку йому тут не сподобалося — “Дерев більше, ніж людей“, — каже він. Однак тут він отримав можливість вивчити німецьку мову, ходити до школи та здобути освіту. Зараз він працює продавцем товарів для спорту та фітнесу, а також тренером з фітнесу у фітнес-парку м. Бебра, підтримуючи свою сім’ю в Пакистані. Кілька років тому він свідомо прийняв рішення мислити позитивно, жити сьогоднішнім днем. Не можна чекати на щастя, вважає пан Рафік. Він також хотів би допомогти іншим біженцям в Бебрі: „Я дуже радий це зробити, тому що без допомоги інших я б не зміг пройти цей довгий шлях. Тепер я допомагаю, чим можу““