У святково прикрашеному місці для зустрічей у Гамбурзі

У святково прикрашеному місці для зустрічей у Гамбурзі

Спеціальний круглий стіл відбувся 26 листопада в залі для зустрічей асоціації „Lan­ge Aktiv Blei­ben e. V.“ у Хаммі, в місті Гамбург. П’ятнична група, яка збирається щотижня, щоб послухати лекції на цікаві теми повсякденного життя, хотіла дізнатися більше про нових сусідів у Гамбурзі. Наш проект був гостьовим, і в ньому взяли участь відразу чотири співрозмовника. Майсаа, Бехназ, Надя і Тамім погодилися розповісти про своє життя. Вони розповіли про те, що їм довелося залишити, про перенесений страх смерті під час втечі і про прибуття в Гамбург.

Майсаа, яка приїхала в Гамбург з Сирії, з гордістю розповіла про своїх дітей, які зараз навчаються в євангельській гімназії і, на її думку, могли б вчитися краще. Вона також говорила про незвичну нову роль голови сім’ї, бо вона до теперішнього часу змогла зав’язати безліч дружніх відносин. Надя, яка прожила гарне життя в Афганістані, розповіла про спогади своєї маленької дочки про втечу. Під час посадки на невеликий човен, який повинен був доставити сім’ю до Греції, лялька трирічної дитини загубилася. Вона й досі каже: „Зла вода забрала ляльку.“ Більше вона нічого не могла згадати, але часто запитувала: „Мама, чому ми тут?“. Разом з чоловіком вони вирішили написати книгу, присвячену вашій історії втечі, з такою самою назвою: Мамо, чому ми тут? Учасників круглого столу одразу ж запросили на презентацію книги. Бехназ не може зрозуміти, чому деякі люди сприймають її як терористку лише тому, що вона з Афганістану і є мусульманкою. Зрештою, вона ж втекла саме від екстремістів і самотужки вирушила в довгий шлях до Німеччини з двома маленькими дітьми. Тамім переконливо описав, як він все більше відчував, що не може довіряти нікому навколо, поки нарешті не зміг покинути рідний Афганістан і почати все спочатку в іншому місці.

Літні люди, які брали участь в акції, згадували про свої власні переживання, які продовжують формувати їх донині, таких як вигнання або вічний голод в післявоєнний період. Літня жінка розповіла про свого онука, у якого зараз є однокурсники з афганським корінням, і вона вважає це дуже захоплюючим, і пишається тим, що молоде покоління може так невимушено спілкуватися один з одним. Інша учасниця повернула розмові розважливий тон, сказавши, що, на її думку, саме багатство змушує окремих людей дивитися лише на своє життя і не хвилюватися про інших. Тому можна отримати щось хороше навіть з поточної ситуації: Пандемія коронавірусу зібрала всіх разом, і вона відчуває це сьогодні в цій групі. За свої зворушливі слова вона отримала оплески присутніх.