Автомобілі, що зупиняються на пішохідному переході

Автомобілі, що зупиняються на пішохідному переході

У Будинку багатьох поколінь „Обершаффнай“ в Ехінгені 28 вересня близько 20 зацікавлених осіб зібралися на круглий стіл під девізом “Моя, твоя, наша Німеччина“. Абдул Мансур приїхав до Німеччини 15-річним підлітком разом з двома приятелями і двоюрідним братом. Те, що з самого початку він багато спілкувався з німцями, він, озираючись назад, називає щасливими обставинами. Адже вивчення мови він вважає найважливішою умовою для приїзду до Німеччини. За його словами, в молодості у нього був певний захист, за що він вдячний, оскільки в Туреччині, куди він вперше приїхав з Сирії зі своєю сім’єю, йому довелося забезпечувати сім’ю роботою з 12-годинними змінами в сфері громадського харчування. Зараз 22-річний підліток має вищу освіту в галузі автомобільної мехатроніки, і працює у відомій компанії „Ehin­ger“. Підморгнувши, він повідомив, що на святковий захід у неробочий час він також хотів би взяти з собою ящик пива.

Минуло набагато більше часу, перш ніж Роя Рахмані змогла без страху пересуватися по Німеччині. З 2021 року вона перебуває в Німеччині з чоловіком і дочкою, до недавнього часу їм доводилося жити в статусі відстрочки від депортаціїі. Майбутнє не можливо було планувати, тому що відстрочка від депортації — це значить: ніяких курсів німецької мови, ніякої освіти, ніякого дозволу на роботу, ніякого переїзду. Одного разу прийшов лист, в якому говорилося, що сім’я повинна покинути країну протягом двох тижнів. Вона сказала, що впевнена, що її дочка відчула страх, який був її щоденним супутником, хоча вона завжди намагалася його приховати. Книжковий проект з розповідями з її рідного міста був для неї своєрідною терапією, так вона поступово опанувала німецьку мову – на досить високому рівні. Їй допомогли записати все німецькою, так само як Абдул завжди отримував допомогу та підтримку від волонтерів з Ехінгена. Їх друзі, присутні на круглому столі, ще раз підтвердили, як добре, що їм обом вдалося приїхати і як високо вони цінуються як нові співгромадяни.

Однак, на думку багатьох присутніх, правила та закони надмірно ускладнюють життя новоприбулим, про що свідчить приклад Рої Рахмані. Величезну повагу викликає той факт, що вона ніколи не здавалася і при цьому все ще знаходила в собі сили відстоювати інтереси інших. Але хоча всі спроби з’ясувати їхній статус раніше були безуспішними, органам влади цього разу випав твердий горішок. За словами їхніх друзів, це був дуже гіркий і виснажливий досвід, і це тривало досить довго. Роя Рахмані не озирається назад у гніві, але вона також зберегла жартівливі моменти про своє прибуття. Вона, наприклад, досі пам’ятає, як її дратувало те, що в Німеччині машини зупинялися точнісінько на пішохідному переході.