14. Липня 2023Пошук слідів життя євреїв в Гамбурзі
У рамках дводенного заходу молоді учасники разом з нашою ведучою Лізою Бейзель занурилися в історію Німеччини з 1918 по 1945 рік. На уроці підлітки наразі проходили роман ірландського письменника Джона Бойна 2006 року „Хлопчик у смугастій піжамі“. Широко відома книга розповідає про дев’ятирічного хлопчика, батько якого під час Другої світової війни був комендантом концентраційного табору. Син коменданта був ще занадто молодий, щоб усвідомити трагедію цього місця, тому він подружився з єврейським хлопчиком у „смугастій піжамі“. Зворушені цією історією та спонукані нерозумінням ненависті до людей єврейської віри, молоді люди прагнули дізнатися більше про епоху націонал-соціалізму. Нашій доповідачці Лізі Бейзель було задано багато питань щодо причин та взаємозв’язків систематичного переслідування та знищення єврейських співгромадян. Величезний інтерес проявився, зокрема, в тому, як старанно засвоювалися отримані знання і записувалася численна інформація. Наступного дня учасники ледве дочекалися екскурсії – пошуку слідів життя євреїв в Гамбурзі. При яскравому сонячному світлі ми зустрілися з нашим гідом Сандрою Латуссек біля школи Талмуд-Тора в Гріндельфіртель, колишньому центрі єврейського життя в Гамбурзі. Понад 400 років євреї були частиною Гамбурзького суспільства. Вони сформували, змінили та переосмислили розвиток ганзейського міста. Зростаючий антисемітизм, який націонал-соціалістичний режим політично впроваджував з 1933 року, знищив єврейську громаду в Гамбурзі. Ті, хто вчасно усвідомив ситуацію, втекли за кордон. Однак багато з них були депортовані і загинули. У той час як у 1925 році в районі Гамбурга налічувалося близько 20 000 євреїв, після війни їх залишилося лише кілька тисяч. „По-справжньому вмирають тільки ті, про кого більше ніхто не пам’ятає“, — говорить єврейське прислів’я, що описує мотивацію пані Латуссек зберегти пам’ять про життя євреїв в Гамбурзі. Молодь, в основному мусульманського віросповідання, погано розбиралася в релігійних традиціях і звичаях єврейської громади. Вони були здивовані і в той же час захоплені тим, як багато спільного мають ці дві релігії, і всі погодилися, що пам’ять не повинна зникати.